НАРОДНІ КЛУБИ: ЧАСТИНА ПЕРША

Останнім часом в українському футболі з'явився новий термін - «народні клуби». Тема нова і викликає палітру емоцій: від захопленості і панацеї для українського футболу, до скепсису і негативу. Хтось захищає, хтось - критикує.

Як один з ініціаторів відродження «Вереса» за цією моделлю, бачу трохи поверхневий аналіз обох статей  і вирішив вставити свої п’ять копійок в цю дискусію.

 

 

ТРОХИ МИНУЛОГО

 

У грудні 2011 Кварцяний, тренер «Волині», сказав, що Рівне - це пустеля Гобі  через те, що тут немає професіональної футбольної команди.

Через п’ять років рівненські вболівальники передали привіт тренеру «Волині», зазначивши, що тут вже не пустеля.

Вболівальницький бум в Рівному в сезоні 2015/16 змушує дивуватися футбольних менеджерів по всій Україні. «Верес» захопив першість за кількістю вболівальників на матчах серед клубів двох ліг ПФЛ і навіть УПЛ. При цьому люди не ходять на футбол безкоштовно, а клуб реалізує квитки за цінами, які навіть для клубів УПЛ здаються завищеними. За скромними оцінками, на квитках клуб зміг заробити до 700 тис. грн.. Спочатку ажіотаж пояснювали тим, що Рівне скучило за професіональним футболом. Але коли вболівальники заповнюють стадіон впродовж  сезону, варто пошукати іншу причину.

В дощовий день понеділка 18 липня 2016 року рівненський клуб зібрав майже повний стадіон, реалізувавши при цьому квитки на товариський матч… з «Волинню».

 

 

СЕКРЕТ ФУТБОЛЬНОЇ АНОМАЛІЇ

 

В чому ж секрет такої футбольної аномалії?

На мою думку, секрет варто шукати в організаційній формі НК «Верес». Саме те, що клуб належить уболівальникам,   дозволяє людям відчувати свою приналежність до клубу і переживати за нього, як за щось своє. Це їхнє дітище, якому потрібна підтримка. З  матчу намагаються робити шоу, і на футбол приходять не тільки любителі футболу, а й люди, що хочуть подивитися на своїх дітей, онуків, які виступають на церемоніях перед матчем.  Після таких походів на футбол вони починають всерйоз хворіти на футбол.

Приклад  НК «Верес» не є унікальним. Так, для України це новаторський підхід. Але в країнах Європи, це більш-менш звичайна справа. Зауважу, що рівненський клуб взяв за модель приклад «Барселони», де на 100% клубом володіють його члени. Але є й інші моделі «народних клубів». Одна з них - акціонерне товариство, де до вболівальників траст (фонд) володіє певною часткою в цьому АТ (приклад «Суонсі» і «Данді Юнайтед»).

Але досить позитиву. Давайте розглянемо критику цієї ідеї, і те, що ми можемо протиставити їй.

 

 

КРИТИКА ІДЕЇ НАРОДНИХ КЛУБІВ

 

1. Псевдонародність

Ідея здається гучною, але по суті влада належить кільком людям,  і про демократію тут і мови немає.

Перш за все про демократію. Саме по собі розуміння «демократії» неоднозначне і різними людьми сприймається по-різному. У стародавній Греції, звідки і пішов цей термін, демократія була, але при цьому право голосу належило тільки вільним людям, а жінки і раби, які становили більшість населення, були обмежені в своїх правах. Демократія може і повинна розвиватися, але багато в чому це залежить і від стану суспільства. Сингапурський лідер-диктатор Лі Куан Ю був проти встановлення демократії,  доки в суспільстві не з’явиться певний відсоток середнього класу, інакше владу захоплять популісти.

У нашому суспільстві багато людей, які не звикли до відповідальності, але хочуть впливати на прийняття певних рішень. І часто люди плутають демократію з колгоспом. Колгосп - це все спільне і водночас нічиє. Тобто покричати, понаприймати рішень, але при цьому не нести відповідальності за прийняті рішення.

 

Що мається на увазі, коли говорять, що вся влада належить членам клубу? Це означає, що члени клубу зобов'язані прийти на загальні збори, голосувати за ті чи інші кандидатури, аналізуючи, яка стане ефективнішою  для розвитку клубу, подавати свої кандидатури до керівництва клубом і т.д. Для цього треба шукати однодумців, діяти і захищати свій вибір. В принципі все ті ж проблеми, що в українському суспільстві в цілому, коли торкаємося виборів.

Спостерігаючи за критикою на адресу менеджменту «Вереса» з боку деяких уболівальників, хочеться запитати, а чому з 3 728 персон на останніх зборах були присутні тільки 240 членів клубу? Це той час, коли ми можемо по-справжньому керувати клубом. Весь інший час клубом керує менеджмент, який отримує мандат довіри. Але дивлячись на деяких критиків, так і згадується чудовий монолог професора Преображенського («Собаче серце») про те, що кожен повинен займатися своєю справою правильно, відповідально і т.д., інакше буде розруха.

 «Верес» часто критикують і свої і чужі звинувачують у недемократичності, в тому, що президент клубу приймає рішення одноосібно, або зі своїм менеджментом, не беручи до  уваги думку уболівальників. Проте  президент клубу і не повинен постійно радитися з уболівальниками. Він стане популістом, якщо шукатиме тільки те, чого хочуть вболівальники, але це неможливо в принципі. Іспит кожного президента і керівництва у «народного» клубу повинен бути на генеральних зборах членів клубу, які можуть або продовжити повноваження керівництва, або змінити  його.

За весь час існування відродженого «Вереса», я можу назвати тільки одну велику стратегічну помилку, зроблену керівництвом. Це створення ТОВ ФК «Верес» з частками 31 на 69 на користь генерального спонсора/партнера. На мою думку, розподіл часток має бути 50 на 50 або з великою перевагою в бік «народного» клубу. Але оцінку цьому рішенню повинні дати члени клубу.

До речі, якщо взяти приклад «Барселони», з її вже віковою історією і 15-ма (п'ятнадцятьма, Карл !!!!) виданнями статутів, кожен з яких був покликаний усувати помилки і недоробки попередніх - все одно кожні вибори проходять під гаслами принести більше демократії і обмежити авторитаризм президента. Одна з фішок  Барселони: право голосу надається тільки тим членам клубу, які в клубі вже більше року.

2. Непосильні витрати

Критики вказують, що «народні» клуби не зможуть окупити себе, тому так чи інакше треба мати «господаря». Думки про демократію і незалежність розбиваються о сувору життєву реальність. Повинен з цим не погодитися або погодитися частково.

Насправді фінансова стабільність, процвітання або, навпаки, криза, не залежить від форми власності, а залежить від компетентності менеджменту клубу. Від менеджменту залежить правильна побудова роботи з уболівальниками: чи будуть глядачі на трибунах чи ні, що в свою чергу дозволяє залучати спонсорів, а не меценатів (про різницю може бути в окремому пості).

Спонсорів мало  знайти і підписати. Повинна бути кропітка щоденна робота, яка приноситиме взаємну вигоду і клубу, і спонсору -  така, що  дозволить в кінці закінчення контракту продовжити вигідне співробітництво. Саме від менеджменту залежить, чи зможе клуб заробляти ще на чомусь, або просто чекати манни з неба. Коли Колишній президент «Барселони» Нуньєс, покидаючи клуб, залишив справи в успішному фінансовому стані. Лише після кількох років правління наступного президента Гаспара, борги «Барселони» перевалили за позначку 200 млн євро. Правління Лапорти допомогло погасити всі борги і  перетворити клуб в один з найбільш фінансово стабільних.

Непосильні витрати є  ознакою низької  компетенції менеджменту клубу. Завдяки своїй організаційній формі таким клубам легше працювати зі спонсорами, бізнесом, владою, громадськістю, медіа і т.д. За статистикою з Європи, члени клубу безпосередньо приносять в бюджет за рахунок своїх внесків не більш як 2,5% від цілого бюджету. Але саме їх роль і кількість дозволяє клубам заробляти і отримувати інші 97-99%.

3. Напруга (у відносинах) між амбіціями уболівальників і принципами клубів

Часто вболівальники хочуть від клубу тільки перемог, або постійного просування клубу від ліги до ліги. Це змушує менеджмент клубу вибирати між фінансовою доцільністю і амбіціями, популізмом і очікуванням уболівальників. Перевага в другому веде в свою чергу або до банкрутства, або до «рабства».

Великим питанням є правильність стратегії «Вереса»  -  «Прем'єр-ліга за 3 роки». Я розумію логіку менеджменту, частиною якого був сам, що легше знайти спонсорів для клубу Прем'єр-Ліги, ніж для клубу другої ліги. З іншого боку, це може привести до негативних наслідків, і завданням клубу є знаходження  балансу між «спортивними результатами» і еволюційним розвитком клубу.

Дуже важливо оцініти економічну ситуацію в регіоні. Нерозумно очікувати фінансово потужних спонсорів в депресивному регіоні, і так само безглуздо роздувати бюджет, сподіваючись, що випадок принесе подарунок в особі мегаспонсора. Набагато важче, копітко працюючи, будувати фінансову незалежність, але це питання  компетентності та зрілості менеджменту. Завданням  менеджменту є донесення до  уболівальників клубних принципів та філософії.

Директор академії «Аякса» на одному з семінарів  розповідав про те, чого очікують голландські вболівальники від клубу. За його словами, вони готові пробачити поразки при класній грі, ніж перемогу при нудному матчі. Не секрет, що у наших уболівальників перекіс в сторону перемог за будь-якої ціни. Це  питання відповідальність клубу:  цілеспрямована співпраця з уболівальниками  зможе гарантувати клубу фінансову стабільність і незалежність.

Група Соц сети Група Соц сети Група Соц сети Магазин Вгору