Новини ЗМІ

Нагорний: Жабченко змусив "Арсенал-Київщину" вірити в себе

10:00, 21 грудня 2017

Лівий латераль білоцерківського друголігового клубу Ігор Нагорний розповів про важкий сезон «Арсенала-Київщини» і очікування від весняної частини чемпіонату



Це абсолютно незабутній сезон для скромного клубу з Київської області: дев’ять поразок поспіль із загальним рахунком 1:25, загроза зняття з чемпіонату, переїзд з Білої Церкви до Обухова, ударне друге коло, за підсумками якого «каноніри» набагато ближче до лідерів, ніж аутсайдерів...

Так в чому ж причина переродження колективу і за рахунок чого вдалося настільки додати по ходу осінньої частини сезону? Розпитуємо у одного з провідних гравців білоцерківських обухівчан - Ігоря Нагорного. Лівий лінійний, що пройшов школу київського Динамо і спробував сили за кордоном, допоміг команді і відзначився ефектними голами в матчах з «Поліссям» і ФК «Львів».


"Ті, хто залишився в «Арсеналі», любили футбол не за гроші"


- Ігоре, з яким настроєм вирушили на зимівлю?
- Чудовий настрій. Працюю над собою у відпустці і чекаю моменту, коли можна буде себе проявити.

- Поясніть феномен «Арсеналу-Київщини»: провальне перше коло, підйом і друге місце за жовтень-листопад. Завдяки чому вдалося досягти такого ефекту: посилення фінансування, кадрове посилення, поява Жабченка?
- Так, перше коло ми закінчили не дуже добре. Фактично, лише в жовтні почали набирати очки. Я думаю, що піднялися завдяки керівництву клубу і головного тренера. Він дуже багато дав нам для цих перемог!

- Про кого саме мова? Адже у команди є головний тренер Олександр Акимов і консультант Ігор Жабченко. Як в команді розподіляється роль тренерів? Хто веде тренувальний процес і називає склад - Акімов або Жабченко?
- Тренувальним процесом керував Жабченко, склад на гру теж називав Ігор Валентинович. Акімов іноді допомагав в цьому, але взагалі він займається великим колом питань щодо керівництва клубом.


- По ходу сезону був момент, коли клуб ледь не знявся з турніру. Як пережили місяць без ігор? Як підтримували форму за той час?
- Поки в клубі були незрозумілі речі, я сам тренувався. Не буду приховувати, їздив в команди на перегляд, але не склалося - адже сезон в розпалі, всі вже укомплектувалися. Тож повернувся в «Арсенал». І, вважаю, отримав хорошу практику.

- Наскільки покращився по ходу сезону тренувальний процес?
- Процес покращився набагато. Ми вже знали, що команда буде, і більше ніхто зніматися з чемпіонату не збирається. Поки був немов режим очікування, ми все одно тренувалися, тому що всі, хто був на той момент в команді, любили футбол, напевно, не за гроші.

- В якому режимі працювали? Скільки тренувань на тиждень і день?
- У звичайному - одне тренування в день, іноді було по два. Тренувалися кожен день, крім ігрового.

- У більшості матчів «Арсенал-Київщина» грала з неповним складом, іноді ледь збирали гравців і на старт. Як в таких умовах гралося?
- Дуже важко. Не було людей, які могли посилити, вийшовши на заміну. Зате ті, хто перебували на той момент у команді, були готові грати і по чотири тайми!


"Із дитинства дивився як грає батько, і завжди хотів бути схожим на нього"


- Особисто ви забили схожі м'ячі «Поліссю» і «Львову»: з оригінальним розіграшем стандарту і гарматним дальнім ударом. Награно?
- Так, ми награвали на тренуваннях ці штрафні удари. Слава Богу, що в грі вдалося їх втілити :)

- На своєму фланзі ви зазвичай граєте досить високо з частими підключеннями. Так на якій позиції вам краще грається - захисника чи півзахисника?
- Мені краще грати, напевно, захисника, проте в атаку ходити не соромлюся. Мене цьому вчили тренери «Динамо», навіть вимагали цього, особливо іспанці.

- Ви пройшли ґрунтовну школу "Динамо", але взагалі ви з братом зі Степового (Ленінське) Чорнобаївського району Черкаської області. А як потрапили в футбол?
- У мене батько був футболістом, правда, грав на рівні району, але я з дитинства дивився, як він грає, і завжди хотів бути схожим на нього. Так, напевно, і зародився в мені футбол.
Далі займався в Черкасах. Першим тренером у мене був Олексій Блоха - відомий фахівець, підготував багатьох гравців від старшого покоління до Артема Довбіка. Можна сказати, саме Олексій Якович почав робити з мене, в першу чергу, футбольну людини, а потім вже футболіста. Дуже йому вдячний за це.
Потім в Динамо мене взяв Олексій Євгенович Дроценко. І скажу вам чесно, якб не він, я б в Динамо, напевно, ніколи не був! Спасибі йому, що повірив в мене і дав мені шанс себе проявити. Так що я пройшов школу Динамо і цьому дуже радий.

- З ким вам грається найзручніше в цій команді? З братом Максимом доводилося виходити на поле?
- Так, грав з братом, але нечасто, так як він ще молодий і до складу потрапляв рідко. Але з ним грати завжди комфортно, так як ми розуміємо дуже добре один одного. А так - було дуже зручно і комфортно грати з усіма, хто є в команді!

- Ви грали в юнацьких командах і «Динамо-2». Чи був шанс спробувати сили в першій команді?
- Я грав за першу команду кілька разів. Це були товариські матчі проти «Колоса» і «Ворскли». Але в офіційних матчах шансу мені ніхто не давав, так що далі я опинився в «Арсеналі-Київщині».

- Ви встигли побувати за кордоном. Розкажіть, в якій команді грали?
- Так, грав у Польщі. Команда «Формація Порт 2000». Скажу, що, хоча це була четверта ліга, рівень в команді, в якій я був, десь як у нас у другій. До речі, був у команді ще один українець - Олексій Лабан, вихованець Миколаєва.

«Жабченко змусив нас вірити в самих себе»

 

- Якщо порівнювати «Арсенал-Київщину» під час вашого першого заходу і тепер, наскільки вона змінилася?
- Ну, коли я був в кінці 2016 року, все було по-іншому. Мені здається, все змінилося з приходом Жабченкоа. Він знайшов до нас правильний підхід і, найголовніше, змусив нас вірити в самих себе.

- Який матч вважаєте найкращим для себе і команди в сезоні?
- Я думаю, що це матч з ФК «Львів». Коли ми виграли 3:0 і я відзначився непоганим голом...

- Завдяки чому вдалося погусарити восени? Недооцінка суперників або ваші заготовки?
- Нас перестали недооцінювати, коли ми обіграли «Скалу» на виїзді з розгромним рахунком. А допомогло нам восени вигравати те, що ми хотіли цього більше, ніж наші суперники, і ми це робили, іноді легко, іноді не дуже.

- Чи бачите перспективи в клубі? Що змінилося з переїздом в Обухів?
- Сподіваюся, що перспективи в клубі є. З переїздом нам стало якось комфортніше. В Обухові хороший стадіон, тренувалися за містом, атмосфера, та й люди сяк-так ходили на футбол. Загалом, цікавилися футболом хоч якось.

- Уже знаєте, що робитимете навесні і взимку? Залишаєтеся в команді?
- Час покаже, де і хто буде після відпустки. Хотілося б, звичайно, рухатися вперед і грати на більш високому рівні. До цього прагне будь-який футболіст. А як буде далі - відомо тільки Господу Богу!

 

За матеріалами sportarena.com




Група Соц сети Група Соц сети Група Соц сети Магазин Вгору Вгору