Новини ЗМІ

Сидоренко: взяв 71-й номер мого кумира Дениса Бойка

17:00, 22 травня 2019

Голкіпер "Ниви" Владислав Сидоренко про дебютний матч в основі, перший професіональний клуб, свого кумира та Михайла Кополовця.

Фото: fcnyva.com


— Владе, вісім турів ти очікував на свій шанс. Мабуть, найкращого дебюту й годі придумати. Відстояв на "нуль", а команда перемогла одного з претендентів на підвищення у класі. Які враження залишив матч з "Поліссям"?

— Турнірних завдань у нас уже немає, а "Поліссю" необхідна була лише перемога. Нас тренерський штаб налаштовував на важкий матч. Звичайно, хотіли набрати очки, заробити преміальні та довести нашим вболівальникам, що можемо грати та здобувати результат.

— Здивувався, коли побачив своє прізвище у стартовому протоколі?

— Так. Трішки був здивований.

— Наскільки важко було входити у гру без тривалої ігрової практики?

— Нелегко, оскільки не знав, як даватиметься гра з перших хвилин. Перед матчем спілкувався з Василем Маликом, який мене заспокоїв. Так, не було ігрової практики, але треба ж колись грати.

— Твій 71-й номер - це шана кумиру Денису Бойку. Чому саме він і чи особисто знайомий із ним?

— Мені імпонує його гра. На полі Денис впевнений, добре грає на виходах. У цього голкіпера багато хороших сторін. Перетинався з ним декілька разів на іграх, але особисто ми не знайомі.

— Давай повернемося у минуле. Коли відбулося знайомство з футболом і чи одразу зайняв позицію у воротах?

— Навчаючись у першому класі, я самостійно пішов на секцію футболу при школі. Починав нападником. Але, як це часто буває, в команді не було воротаря і я спробував. Так і залишився на цій позиції.

— У твоїй кар'єрі є ряд аматорських клубів. А першим професіональним став "Минай". Пригадай, як потрапив у склад закарпатців?

— Виступав у Києві за місцевий "Локомотив". А батьки проживали в Ужгороді. У мене була можливість грати у Другій лізі за "Арсенал-Київщину" з Білої Церкви. Я пройшов оглядини мені озвучили умови. Але поступила пропозиція з СК "Ужгород", який тоді виступав у чемпіонаті області. Порадившись з батьками, вирішив прийняти пропозицію ужгородців. Пів сезону я відіграв за цю команду. Потім мені зателефонував тодішній наставник "Минаю" Микола Гібалюк та запропонував прийти на тренування. У команди на той час вимальовувались непогані перспективи, тож я погодився. Після тижня тренувань мені запропонували підписати контракт і я залишився. Тренер воротарів Дмитро Бабенко побачив у мені перспективу.

— Власне, про Дмитра Бабенка. Для тебе він був не лише партнером по команді, але й тренером.

— Так. Спершу він був граючим тренером. А коли травмувався, то закінчив з виступами і зосередився на тренерській роботі. У нас склалися хороші стосунки, дружні. Дмитро завжди допомагав мені порадами. Все таки у нього за плечами величезний досвід виступів.

— А який з матчів за "Минай" тобі запам'ятався найбільше?

— Мабуть, кубкова гра проти івано-франківського "Прикарпаття". Вдома ми перемогли 3:1 і пройшли далі.

Фото: fcminaj.com


— Минулого року ти зіграв тайм у виїзному матчі проти "Ниви". Бабенко розпочинав гру, але у перерві відбулася заміна. Що трапилось?

— Діма відчув різку біль у задній поверхності бедра і гру продовжити не зміг. Довелося виходити мені.

— І свій м'яч від Литовченка ти встиг пропустити…

— (сміється). Ще міг пропустити від Олексієнка, але він не забив з пенальті.

— Взимку ти покинув "Минай". Чия це була ініціатива?

— Це була ініціатива віце-президента клубу Євгена Плавайка. Він не бачив мене у команді. Пропонували залишатися на зборах, але я вибрав інший шлях. Мені й так не довіряли багато ігрового часу. Залишатися в "Минаї" не було сенсу.

— Не можу не запитати про найбільш зіркового футболіста "Минаю" Михайла Кополовця. Наскільки я знаю, ти з ним у хороших стосунках. Який він за межами поля, у побуті?

— Міша мій хороший друг. Він надзвичайно проста людина. Попри всю його зірковість в українському футболі, він звичайний хлопець. З ним завжди можна поговорити, порадитись. У "Минаї" це кожен може підтвердити. Міша завжди готовий допомогти на полі і за його межами. Особисто мені багато порад дав. Зараз ми тримаємо зв'язок, регулярно зідзвонюємось. Він завжди цікавиться моїми справами у "Ниві".

— В команді часто "травили" його за цю знамениту фразу: "перед каждою ігрою"?

— Інколи було (сміється). Коли програвали матчі, то у Міші запитували: може уже час піти у церкву?

— "Нива" за декілька днів закриє сезон матчем проти "Минаю". Для тебе це буде принципове протистояння?

— Для мене так. Хотілося б знову зіграти на "нуль" і довести віце-президенту, що він був не правий по відношенні до мене, коли фактично прибрав з команди.

— На твою думку, як потрібно зіграти, щоб обіграти "минайців"?

— Потрібно не відходити від своїх гри, яку ми демонструємо в останніх турах. І ще додати трішки агресії у атаці. Зараз нам дуже не вистачає Литовченка. Але, сподіваємось, на цю гру підготується Гатала. Вважаю, що головне не пропустити. А свій момент попереду ми знайдемо.

— Середина турнірної таблиці — це закономірне місце для "Ниви"?

— Вважаю, що ні. У весняній частині чемпіонату ми виграли чимало ігор. Але багато очок втратили до зими. Переконаний, що новий чемпіонат для "Ниви" буде набагато успішнішим.

 

Прес-служба ПФЛ за матеріалами fcnyva.com




Група Соц сети Група Соц сети Група Соц сети Магазин Вгору Вгору