Новини ЗМІ

Ільницький: "Чайка" рухається власним шляхом

12:30, 18 жовтня 2019

Головний тренер ФК "Чайка" Тарас Ільницький відповів на питання клубної пресслужби

Фото: sc-chayka.com.ua


Днями виповнився рік як Тарас Іванович Ільницький очолює Спортивний клуб «Чайка». Прекрасний привід, аби познайомитися з наставником "Чайки" ближче.

"У розмові з президентом «Чайки» я гарантував результат. Я був впевнений, що у мене вийде»

Тарасе Івановичу, минув рік як ви очолили Спортивний клуб «Чайка». Як ви можете охарактеризувати цей період у житті клуба та в особистому житті?

У житті клуба це був період перебудови, змін. Якщо рік назад було одне завдання – закріпитися у Другій лізі, адже клуб дебютував на професійному рівні, то зараз перед нами стоїть кілька завдань, які спрямовані на розвиток клубу, на перспективу. Щодо мене, то також відбулись певні зміни. Все ж таки працювати з дітьми, юнаками та молоддю це зовсім інше, аніж з професійною командою. Це нове випробування для мене.

Як відбулось ваше знайомство з «Чайкою»? З чого все починалося? Як ви стали головним тренером клубу?

Все склалося дуже просто. Я мав тоді вільний час для відвідування матчів різних клубів, і «Чайки» зокрема. Навіть не з метою працевлаштування, а чомусь навчитися для себе. Згодом дізнався, що у «Чайці» звільнилася посада головного тренера. На той час я вже мав своє бачення, що можу дати команді, як змінити гру та результат. Клуб дуже потребував в очках, в тому щоб бути вище у турнірній таблиці. В розмові з президентом «Чайки» Олександром Петровичем Нігруцою я гарантував результат. Я був впевнений що у мене вийде. Так все й сталося.

А чому ви взагалі вирішили так кардинально змінити вид діяльності, адже тренувати юнацькі та дорослі команди – це дві великі різниці?  

Я знав, що рано чи пізно, це станеться – що буду тренувати саме дорослу команду. Чому починав з дітей? З чогось я мав починати… У моєму випадку я не міг одразу працювати з дорослою чи професійною командою. Тому коли я закінчив кар’єру гравця, стало питання чим займатись? Згодом дізнався, що відроджується київський «Арсенал», зокрема його Академія. Вирішив спробувати власні сили. Почав працювати з дитячою командою. За рік вже тренував U-16, а потім U-19. Тобто я поетапно та цілеспрямовано йшов до мети працювати з дорослою командою через роботу з гравцями молодших вікових категорій.

Ви прийняли «Чайку», коли клуб перебував на останньому місці у турнірній таблиці. Що саме вам довелося змінити у діях команди, можливо – у відношенні футболістів до гри?

Першим чином змінив гру у захисті. Команда мала грати більш організовано у цій ланці, більш надійно. Також я виходив з того, які сильні якості мають гравці. В команді були швидкісні футболісти, які грали на флангах. Ми це вдало використовували.

«Вранці приїхав додому, а ввечері вже сів на київський поїзд.Навіть у батьків дозволу не спитав»

У віці 16 років ви потрапили до Академії київського «Динамо». Як це сталося? Хто вас запросив до лав гранду українського футболу, якого тоді тренував легендарний Валерій Лобановський?

На той час я був гравцем клубу «Енергетик» з мого рідного міста Бурштин. В основі не грав, але на заміну виходив. Команда грала у Другій лізі, а з нами в групі були команди з Києва, зокрема «Динамо-3», та Київської області. Під час виїзду до столиці на один із матчів чемпіонату наставник команди покликав мене на зустріч до однієї людини. То був тренер «Динамо-3» Юрій Петрович Єськін, який, до речі, зараз працює в Академії «Чайки». Він подивився на мене і я пішов собі готуватися до матчу. А вже після гри мені кажуть: коли повернешся додому одразу збирай речі – чекаємо у вівторок у таборі «Динамо». Я так і зробив, адже це була моя мрія. Вранці приїхав додому, а ввечері вже сів на київський поїзд. Навіть у батьків дозволу не спитав.

 

 

Нам потрібен час, який дозволить довести усім,що проект «Чайка» надійний і має майбутнє.

Рішення керувати командою: коли і за яких обставин ви зрозуміли, що будете будувати кар’єру тренера?

Напевно, моя тренерська кар’єра почалася ще з київського «Арсеналу», коли грав за другу команду. Я був у складі найстаршим, тому завжди щось підказував партнерам по команді, намагався керувати на полі. Деякі тренери, які бачили це зі свого боку, навіть казали мені, що варто спробувати стати тренером. Але головне, що мені самому подобалось займатися цим. З часом я остаточно зрозумів, що мені подобається будувати тренерський процес, аналізувати тактику та гру і потім дивитися що вдалося, а що ні. Зараз я можу сказати, що це саме той напрямок у футболі, де я хочу розвиватися.

У «Чайці» ви маєте свій тренерський склад. Як ви можете охарактеризувати помічників? За якими критеріями ви вибрали саме цих людей у свій штаб?

Для мене головний критерій це довіра, адже дозволити допомагати я можу тільки тим людям, яким довіряю. У нас молодий тренерський штаб – моїм помічникам 26-27 років. Вони відповідальні люди. В них є власна думка. Ми не завжди одразу знаходимо спільне бачення на вирішення питання. Але це спонукає нас обговорювати проблему та знаходити найліпше рішення. Є великий плюс – мої помічники мають величезне бажання розвиватися, проявити себе та щось довести. Сподіваюсь, що з часом їх велике прагнення удосконалюватися перевершить відсутність достатнього досвіду і дасть нам можливість розуміти і будувати гру команди ще краще.

Філософія тренера… яка вона у Тараса Ільницького? Як тренер ви прихильник яких схем, тактики, гри?

Будучи гравцем я діяв на позиції захисника. Відповідно свою тренерську роботу я будував з точки зору захисника: надійно зіграти ззаду, а у нападі щось вигадаємо. Але аналізуючи свою роботу у дитячих та юнацьких командах, я розумів що лише надійним захистом результату не доб’єшся. Тому зараз працюємо на тим, щоб команда мала творчу гру у всіх лініях. Моя мрія побудувати гру, коли результат буде залежати від нас, а ні від помилок суперника.

Еталон тренера. Чи існує він у вашому розумінні? Кого з наставників команд світового рівня, чи українського, можна підвести під це поняття?

Це дуже філософське питання, адже щоб відповісти на нього треба знати та розуміти багато нюансів в роботі того чи іншого тренера. Найчастіше ми оцінюємо роботу тренера по результату. Якщо брати цей фактор, то у світі є зараз два тренери, які дають результат та стабільність вже протягом довгого часу. Це Хосеп Гвардіола та Юрген Клопп. Щодо українських тренерів, мені дуже подобається що зараз відбувається у луганській «Зорі». Команда на рівних грає з «Динамо» та «Шахтарем». А це показник! Завжди хотів повчитися у Леоніда Кучука. Дуже багато чув приємного про його роботу. Також можу відзначити дії Остапа Маркевича.

Минулої зими та влітку склад «Чайки» мав певні зміни. Деякі гравці пішли з команди, на їх місця були запрошені інші. Ці численні кадрові зміни були за вашою ініціативою чи збігом обставин?

Деякі зміни ініціював я, інші – збіг обставин. Раніше у нас були такі домовленості з гравцями: будь-хто у міжсезоння міг підійти і сказати: «Я знайшов кращий варіант, я йду з команди». І перешкодити йому ми не мали права. Звичайно, це було погано, адже коли ти розраховуєш на гравця, а він йде з команди – це може позначитися на грі та результаті. З цього літа ми намагаємося підписувати таких футболістів, які готові грати в команді хоча б рік, або два. Знайти таких непросто, адже у нас молода професійна команда, яка лише другий рік грає на цьому рівні. Нам потрібен час, який дозволить довести усім, що проект «Чайка» надійний і він має майбутнє. Не кожний досвідчений гравець піде у клуб, який щойно став професійним. А молодий футболіст, якому 20-22 роки, мріє грати у Прем’єр-лізі – і це нормально. Але ми рухаємося своїм шляхом. Наше завдання стабілізувати склад, в якому будуть як молоді, так і досвідчені гравці. Саме над цим ми і працюємо у цьому чемпіонаті.

Ви рік в клубі, але це вже минуле. Будь-яка людина намагається дивитися у майбутнє. Яку стратегію розвитку клубу та покращення гри команди має ваш тренерський штаб на найближчі півроку, а може рік?

Наша головна мета на сьогодні – більше вигравати. Дві перемоги у 13 матчах чемпіонату – дуже мало. У цьому питанні ми не виконуємо завдання. Водночас ми працюємо над тим, щоб стабілізувати склад. Наша ціль – залишити основу гравців на весняну частину змагань. Також продовжимо працювати з нашою молоддю, залучати її до основи. Вже зараз у складі грає декілька футболістів, яким біля 20 років. Якщо дивитися у майбутнє, то наша мета на наступне літо мати команду з 20 гравців основи – сплав досвіду і молодості.

 

Пресслужба ПФЛ за матеріалами sc-chayka.com.ua

 




Група Соц сети Група Соц сети Група Соц сети Магазин Вгору Вгору