Новини ЗМІ

Шмигельський: у Скорука дуже амбітні плани

12:00, 13 січня 2022

Новачок Скорука Богдан Шмигельський поговорив з клубною пресслужбою

Фото: fcskoruk.com


Першим новачком ФК Скорук у 2022 році став Богдан Шмигельський, який у інтерв’ю клубній пресслужбі подылився емоцыями выд переходу.

— Богдане, перші дані про твою кар’єру з’являються тільки, коли тобі вже виповнилося 22 роки. Тоді ти виступав у першій обласній лізі за «Темп» з Соленого. Чому так пізно розпочалася твоя футбольна кар’єра?

— Це довга історія. У футбол я починав грати в рідному Соленому, а першим тренером був мій батько - директор місцевої школи і викладач математики. Він організовував різні спортивні секції, і взагалі намагався розвивати спорт у селищі. А з 6-го по 11-й класи, я вже навчався і грав за ДЮСШ «Ювілейний» в Новоолександрівці у Анатолія Ісламовича Бурганова. Коли закінчив школу, то, як кажуть, треба було обирати професію, а про гру у футбол на професіональному рівні я хоч і мріяв, але до цього було дуже далеко. Був варіант поїхати на перегляд у Шахтар-3, але там не склалося, і батьки наполягли на тому, щоб я пішов вчитися. Таким чином, я поступив до дніпровського Агроуніверситету і по його завершенні отримав диплом агронома. І у цьому є щось символічне, адже бачите, як доля мене, професійного агронома, кидає по аграрним командам (посміхається).

Поки навчався, то грав у мініфутбол за університетську команду під керівництвом Олександра Васильовича Капустіна, але паралельно почав ще й займатися боротьбою (самбо, вільна боротьба, фрі-файт) – більше для себе, хоча іноді і брав участь у змаганнях. Хоча скажу, що у майбутньому це мені стало у нагоді в футболі, адже коли після боротьби ти виходиш на футбольне поле, то не помічаєш суперників, які значно більші за тебе. Ну а крім того я ще з 8-го класу почав брати активну участь у фанатському руху ФК Дніпро. Це мені дуже подобалося – бути у фан-секторі, вирушати на виїзди…

Ну, а коли я ще грав за ДЮСШ «Ювілейний», десь з 15-16 років, почав виступати за солонянську команду Темп у першості району. І так я за неї і грав до 23 років, при чому потім вже був навіть граючим тренером. Починали ми з другої ліги районної першості, а потім через багато турнірів дійшли до першої ліги області. Там зараз ця команда і виступає. Згодом я перейшов до Петриківки, яку тренували Андрій Калько і Євген Фетісов. З цією командою виграли Кубок Кудрицького, Кубок Придніпров’я, довго лідирували у Суперлізі області. Там Андрій Станіславович зумів мене переконати, що можу грати на професіональному рівні, і наступного року перейшов до ФК «Нікополь».

— Міг уявити десь за п’ять років до цього, що тобі аплодуватиме фан-сектор ФК Дніпро?

— Звісно, що я про це мріяв, але мріяти у гарному сенсі (сміється). Але уявити собі, що це насправді станеться – ні, не міг.  Коли я ходив у фан-сектор,  то у Дніпра була легендарна команда із справжніми зірками футболу. Але все одно було дуже приємно.

— Далі був ВПК-Агро, з яким пройшов від аматорської першості до Першої ліги ПФЛ...

— Сергій Миколайович Соловйов мене кликав з Петриківки ще у зачепилівський Колос, але тоді не склалося. Ну а у ВПК-Агро був одразу дуже хороший рівень, сильний і дружній колектив. І коли я прийшов туди після Другої ліги, то в чемпіонаті аматорів була мета тільки одна – стати чемпіонами! Я дивився на хлопців, вони були налаштовані також тільки на перемогу. Так і сталося.

— І все ж, рівень Другої і Першої ліги сильно відрізняються?

— Звісно, що є вже велика різниця у майстерності, швидкості, ставленні до тренувального процесу. Але, як ми кажемо, усе йде від голови. Якщо правильно себе налаштувати, зробити міцний колектив, надати впевненості хлопцям, добре підготуватися, то крок за кроком можна йти до перемог і у Першій лізі. Так і було з ВПК-Агро.

Фото: facebook.com/fcallianceld


— Як ти дізнався про зацікавленість з боку Скорука?

— Ми тут на обласному рівні, можна сказати, усі один одного знаємо. Я вже давно знайомий і з Олександром Степановим, і з Олександром Шипою. Щодо переходу ми спілкувалися ще раніше. Вперше ця пропозиція надійшла, коли після скандалу у матчі Альянс — Металіст керівництво Альянсу оголосило про закриття клубу. Проте клуб залишився, я продовжив там виступи і сказав, що можемо повернутися до цієї розмови вже після осінньої частини чемпіонату. Ну і зараз так склалося, що ми попрощалися із Альянсом і після цього зі мною на зв’язок вийшов спочатку Олександр Миколайович, а потім і Олександр Олександрович. Ми все обговорили і домовилися, що стану гравцем Скорука.

— Ти переходиш до складу одного з лідерів Другої ліги з клубу, який є одним з лідерів Першої ліги і ставить завдання виходу в УПЛ. Для багатьох це був би крок назад?

— Знаєте, щоб стрибнути вперед треба добре розбігтися (посміхається). Або, як ще кажуть, після кроку назад - ти зробиш два вперед. Колись я так саме переходив з команди Другої ліги Нікополя до аматорського ВПК-Агро, але з магдалинівцями ми за два роки одразу пройшли до Першої ліги. У Скорука дуже амбітні плани, і я вважаю, що нам все вдасться. В команді все солідно, усі працюють на результат, намагаючись його досягти.

— Тобі вдавалося стежити за Скоруком останні півроку?

— Так, я взагалі намагаюся стежити за нашими обласними командами. Іноді повністю дивлюся матчі, іноді тільки огляди. Було таке, що спеціально собі ставив будильник, щоб не пропустити якусь трансляцію. У Скорука мені особливо запам’яталися матчі проти Вікторії з Миколаївки у Кубку і чемпіонаті, адже у команди з Сумщини дуже потужний склад, але томаківці обидва рази зуміли переграти суперника. Ці матчі показали, наскільки серйозний результат може показати Скорук у цьому сезоні.

— Мабуть адаптуватися у новому колективі тобі буде не дуже складно, адже тут багато твоїх колишніх одноклубників?

— Так. Зі Святославом Шаповаловим, Олексієм Красовим, Антоном Шарком грали разом у ВПК-Агро, а з Андрієм Бобровським, Володимиром Приземліним і Микитою Жуковим ще у складі Петриківки. Плюс у тренерському штабі є Григорій Варжеленко і Максим Мирний, з якими я працював у ФК Нікополь. Думаю, що все тут буде добре.

— Відомо, що ти можеш зіграти і на правому, і на лівому фланзі півзахисту. Де тобі більш комфортно?

— В ВПК-Агро я більше грав на правому фланзі, хоча іноді мене використовували взагалі на позиції центрфорварда. А на лівому фланзі, в залежності від суперника, я грав і у півзахисті, і в обороні, тобто по всій бровці. Хоча все ж на правому фланзі мені більш зручно грати. Мені з дитинства подобався Ліонель Мессі, він саме там і виступає (посміхається).      

— А з Олександром Степановим вже спілкувалися, на якій саме позиції він планує тебе використовувати?

— Ми спілкувалися, але про це не говорили. Поспілкувалися за чашкою кави, коли підписували контракт, поговорили про цілі і завдання у клубі. В кінці він сказав, щоб я відпочивав і готувався до роботи на зборах.

— Ти славишся своїм виконанням стандартів. Поборешся у складі томаківців за право бити штрафні з Олексієм Разуваєвим і Ярославом Щербиною?

— Важко сказати. Буду намагатися і просити хлопців дати вдарити (посміхається). Олексій Разуваєв дуже добре виконує штрафні, і теж лівою ногою. Можливо, колись мені надасть це право.

— У тебе є улюблена точка, з якої ти виконуєш штрафні удари?

— Та я взагалі бив би з будь-якої точки, якби мені давали таку можливість (сміється). От я до цього був в «Альянсі», а там є такі майстри, як Артур Карноза і Костянтин Ярошенко, і мені було дуже приємно, що при таких гравцях мене писали першим на виконання пенальті чи кутового. І штрафні я там виконував, навіть один пощастило забити, хоча якби давали більше, можливо і забив би більше (посміхається).    

 — Чи ставиш ти перед собою на початку року якісь індивідуальні завдання. І, взагалі, стежиш за своєю статистикою?

— Звісно, що голи я рахую і ставлю цілі перед сезоном. Хоча не хочеться ніколи забігати наперед, але для себе особисто завжди ставлю певне завдання забити якусь кількість голів за сезон, хоча ніколи про це не говорю. А там далі вже дивишся, де і у якому компоненті гри тобі треба більше працювати. Але буває і таке, що поставив перед собою якусь снайперську ціль, забив цю кількість і застопорився. Ставлю основне завдання побільше забивати, побільше віддавати і бути корисним для команди Energycasino.ua.  

— Чого б ти собі побажав і своїй новій команді у новому році?

— Хочеться щоб у всіх було побільше позитивних емоцій від переможних матчів і забитих м’ячів, Звісно, що у футболі неможливо вигравати завжди, але невдачі треба проходити дружно, усім разом, і тоді будуть нові перемоги. Ну і звичайно треба виконати завдання, яке поставило перед командою керівництво клубу.  

 

Пресслужба ПФЛ за матеріалами fcskoruk.com




Група Соц сети Група Соц сети Група Соц сети Група Соц сети Магазин Вгору Вгору