Новини змагань

Друга ліга. Герой 21-го туру. Юрій Габовда

17:00, 21 березня 2017

Півзахисника "Руха" Юрія Габовду визнано героєм 21-го туру

Досвідчений півзахисник Юрій Габовда довгий час провів за кордоном, здобувши у грудні минулого року бронзові нагороди чемпіонату Білорусі у складі мінського "Динамо". Контракт із титулованими білорусами півзахисник не продовжував, повернувшись до України.

Найімовірнішим вітчизняним клубом, де гравець міг продовжити кар’єру, могла стати "Олександрія", де перебував на перегляді, але в останній момент угода зірвалася. Та без команди гравець не залишився, підписавши контракт з винниківським "Рухом", з яким Габовда пов’язує свої сподівання.

В усякому разі в першому ж матчі у складі нового клубу проти "Металурга" (6:1) Юрій, граючи на позиції правого захисника, відзначився чотирма (!) результативними передачами. Така ефективність дозволила ПФЛ України спільно з ПФЛ України визнати гравця Героєм 21-го туру в Другій лізі. Цієї весни наш партнер німецький бренд JAKO слідкує за найкращими результатами та нагороджує героїв турів фірмовими футболками свого бренду JAKO, одну з яких Габовда отримає найближчим часом на згадку про цю номінацію.

— Дуже приємно, що мене відзначили журналісти цього туру, - зазначив 27-річний футболіст в коментарі прес-службі ПФЛ. - У першу чергу  маю залишатися професіоналом, виходити і робити свою справу. Якщо Рух запросив мене до себе, повірив у мене, то я повинен у кожному матчу якісно виконувати свою роботу. Приємно отримувати подібні заохочування, для мене це стимул продовжувати в тому ж ключі.

— Матч проти Металурга, напевно, не розглядали як найскладніший?

— Чесно кажучи, нічого не знав про Металург, про Другу лігу. Та ще раз підкреслю, я просто виходжу і граю, намагаюся якісно виконувати свою роботу. Є завдання у команди, ми рухаємося до їх виконання і маємо їх виконати.

– Вже познайомилися з розкладами сил у Другій лізі? Що наприклад знаєте про Кремінь та Жемчужину?

– Зізнаюся, ще нічого не знаю про цих суперників. Поки що спостерігаю за нашою командою, за собою. Проти кого б не грав, у нас завдання одне — перемагати.

– У першому матчі відчули, що таке – рівень Другої ліги?

– На даний момент я тут, для виконання завдання. Та й де б я не грав, мушу тримати свій рівень. А далі час покаже.

– Ви відзначилися одразу чотирма асистами – який більше за все сподобався за рівнем виконання?

– Щоб якось сильно вирували емоції від цього, такого не було, це ігрові моменти. Гол красивий вийшов, коли Гриша Баранець в падінні головою забивав після моєї передачі. Але це стандартні моменти: я віддав, людина забила.

– Вам доводилося раніше грати на Арені-Львів?

– До речі, ні. Я три роки тому поїхав з України, але не довелося зіграти на цьому стадіоні. Враження? Усе добре, приємно грати на таких аренах. Хоча зараз наші реалії такі, та будемо сподіватися на краще, щоб у майбутньому частіше грати на таких стадіонах.

Фото: fcruh.com

– Будемо відвертими, Рух дуже близький до завоювання медалей на професіональному рівні. Це буде ваша перша серйозна нагорода?

– Не хочеться забігати наперед, все побачимо наприкінці чемпіонату. Була у мене медаль за чемпіонство серед дублерів з Карпатами, є медаль за третє місце у чемпіонаті Білорусі з мінським Динамо.

– То чим вас спокусив Рух?

– Насправді, клуб ставить великі завдання, стрімко розвивається. Враховуючи всі фактори в цей трансферний період, це найкращий для мене варіант. Було багато розмов, варіантів, і я трохи заплутався, не знав, що робити. У такій ситуації, коли я був психологічно надломлений, варіант з Рухом був дуже своєчасним.

На даному етапі я залишився вдома, поряд із близькими, в цій ситуації потрібна підтримка. Не сиджу вдома, а тренуюся і граю, професіонально роблю свою справу. Тут співпали бажання, побалакали з президентом, вирішив допомогти команді виконати завдання, а далі час покаже.

Інша справа, якби я пішов до клубу Другої ліги, в якого нічого немає, це була б зовсім інша ситуація. А тут все на серйозному рівні, клуб зростає і ставить амбітні завдання. Всі хлопці досвідчені, пограли на найвищому рівні. Головне правильно своє діло робити, тренуватися, бути в гарних кондиціях, які у мене в мінському Динамо були. Треба тримати свою форму і рухатися вперед.

– На думку багатьох фахівців, за рівнем і потенціалом Рух далеко не команда рівня Другої ліги, переросла її…

– Я вважаю, що, насамперед, кожен сам повинен залишатися професіоналом. І не виходити на поле, думаючи, що ти вже переміг, адже у футболі трапляється багато нелогічних результатів. Кожен має в собі розібратися, а тренер спрямовує нас на вірний шлях, дає правильні підказки. Є Олександр Іванов, досвідчений помічник, який з Маркевичем свого часу пропрацював. Приємно, що є такі люди, у них можна багато чому навчитися.

– А що не склалося з Олександрією, де ви були на перегляді?

– Даруйте, але все, що було сказано, що сталося, це все залишиться між нами, між мною та Володимиром Шараном. Він гарний спеціаліст, хороша людина і тренер, я йому вдячний, але зараз так сталося. Ми нормально розійшлися, але це було моє рішення. Я все йому пояснив, гадаю, у нас є взаєморозуміння, побачимо як буде далі.

– Можливості за кордон поїхати не було?

– Були різні варіанти, про які зараз некоректно казати. Вже після Олександрії мені приходили на руки контракти. Але після Динамо, де я провів гарний сезон, в Лізі Європи грав, ці варіанти були не зовсім привабливі, і розмінюватися на дрібниці не бачив сенсу. До того ж був у такому психологічному стані, що не хотів нікуди їхати, дома хотів залишитися.

– У Росію поїхали б грати?

– Була пропозиція з тамтешньої Першої ліги. Я відразу відмовив.

– Через політичні причини?

– Скоріш за все.

– Можете розповісти про ваш закордонний період життя, згадати момент, який більш за все сподобався?

– Мені все подобалося у Мінську, я відразу став своїм у Динамо. З перших днів, і з керівництвом, і з вболівальниками, і з усіма працівниками був у відмінним стосунках.

Вдячний їм за все, я провів один із найкращих сезонів в кар’єрі, багато чого запам’яталося. І Ліга Європи, і матч проти БАТЕ на виїзді. Особливо, коли програвали 1:3 і за п’ять хвилин до фінального свистка зрівняли рахунок — 3:3. Був повний стадіон, картинка на ТВ подавалася гарна. І люди кажуть, що це один із найкращих матчів Динамо за багато останніх років.

З Динамо, і з Білоруссю в мене тільки позитивні емоції асоціюються, але так вийшло, що не продовжив угоду. Хоча пропозиція була, але багато факторів вплинуло на моє рішення.

 

Бліц:
• Я народився в Мукачевому.

• Вихованець Львівського інтернату УФК (тренер – Олег Дмитрович Родін).

• Мої перші тренери – Омелян Михайлович Мешко, Віктор Борисович Наскалов.

• У європейських чемпіонатах вболіваю за Реал (Мадрид).

• Слідкую за кар’єрою Кріштіану Роналду. Раніше завжди спостерігав за трійкою – Шевченко, Клюйверт, Рівалдо.

• Яка моя футбольна мрія? Це питання було б більш актуальним у 17 років. Я реаліст, про щось дуже серйозне мріяти у якості гравця, напевно, не зовсім реально. Напевно, хочу стати більш титулованим тренером. Веду щоденники з часів інтернату, занотовую все, що пов’язано з тренерською роботою. У мене завжди була мрія бути тренером.

 

Прес-служба ПФЛ

Sport Arena - інформаційний партнер ПФЛ




Група Соц сети Група Соц сети Група Соц сети Магазин Вгору Вгору