Новини змагань

Бариляк: це мій перший гол за "Львів"

09:30, 10 листопада 2017
Руслан Бариляк – Молода надія 19-го туру Другої ліги
Фото: fclviv.com.ua

Досить несподівано, навіть зважаючи на розвиток подій у матчі, молодий «Львів» привіз три очка із Вінниці. Там він, програючи в рахунку, здобув перемогу над місцевою «Нивою-В» - 2:1, вирішальний гол записав до своїх поки що нечисленних здобутків у профі-футболі 19-річний захисник Бариляк.

За підсумками туру ПФЛ спільно з проектом Золотий Талант назвали футболіста молодою надією.

– Руслане, вашу перемогу у Вінниці назвали ледь не сенсаційною. Згоден? Чи все закономірно?

- Зрозуміло, що ми їхали за трьома очками. Наша серія затягнулася, зі «Сталлю» зіграли 120 хвилин, і в матчі з «Арсеналом-Київщиною» деякі фактори вплинули на гру і ми пропустили м’ячі. Зараз не мали права перед нашими вболівальниками і керівництвом програвати.

- Але ж «Нива-В» першою забила, та й до перерви перегравала вас?

- Можна й так сказати. У нас не було другого центрального захисника, і почалася паніка, попереду не могли нічого нав’язати. У другому таймі трохи налагодили гру і почали виходити через середину.

- Свою провину у пропущеному голі відчуваєш? Адже у боротьбі з тобою Браславський поцілив у ближній кут?

- Так, там повністю мій гол. Перед пацанами сказав, що програв. Другого центрального захисника там не було, і я опинився. Потрібно було грати простіше, я ж хотів зберегти м’яча. Не потрібно було цього робити.

Фото: fclviv.com.ua


- По перерві «Нива-В» продовжила атакувати, а з пенальті забили ви.

- Добре, що забили швидко. Цей гол допоміг, можна порівняти його з їхнім м’ячем на початку матчу. Після того як ми забили, повірили, що можемо. Тож другий тайм був за нами.

- Невдовзі ще й вийшли вперед.

- Відчував провину за перший гол, тож ішов на кожен стандарт, дуже хотів забити. В кожній грі я близько, але так і не міг вразити ворота. Тут я підняв руку, Боря Орловський побачив мене і подав зі штрафного на дальню стійку: я там опинився і постарався просто м’яч направити у ворота.

- Це ж твій перший гол в чемпіонаті, і на дорослому рівні за «Львів»?

- Так.

- Головою добре граєш?

- Намагаюся, зріст дозволяє. Хоча, зізнаюся, хотілося б набрати ще кілька сантиметрів. Зрідка програю верхову боротьбу, але трапляються нападники вищі на зріст і з ними важко боротися.

- Руслане, чому так дивно виступив «Львів» в осінній частині чемпіонату: спочатку все ніби вдавалося, а потім перестали вигравати, зарядили семиматчеву серію без перемог.

- Чесно кажучи, ми відразу з пацанами про це балакали. Майже вся команда – молодь, і вона нестабільна, може і так зіграти, і по-іншому. Не знаєш, на що надіятися, не все може вийти. Більш старші команди знають, як краще зіграти в деяких моментах. Ми ж спішимо і женемося вперед, а суперники ловлять на тому і реалізовують свої моменти.

- Керівництво зробило ставку на Кубок? Адже там у вас справи йдуть набагато краще.

- Так, Кубок - це така мотивація! Всі розуміють цей шанс для команди і для кожного з нас, люди приїздять, дивляться. Це подвійна мотивація і для мене, і для клубу. Наше завдання було пройти два тури, ми пройшли три.

І в матчі проти «Сталі» не було завдань грати на перемогу. Але саме  це нас завело, коли немає завдань, люди забувають про це і починають грати на перемогу, в другому таймі вийшла гра, яку ми хочемо завжди бачити.

- За вихід до чвертьфіналу керівництво подякувало тільки словами, чи й преміями?

- Звісно преміями! Нас добре мотивують, тож є, за що грати і в чемпіонаті, і в Кубку.

- «Дніпро-1» серйозний конкурент? Чи подолаєте?

- Серйозний, і не слабший за «Сталь». У «Сталі» молоді грають, а у «Дніпра» більш досвідчені, вони будуть нас грузити і це потрібно витримати. Гадаю, нам під силу.

Фото: fclviv.com.ua


- Руслане, тобі доводиться грати у захисті з Ігорем Ощипко. Серйозний дядько?

- Так, він подобався мені як гравець, коли ще в «Карпатах» грав. Насамперед, характером. Так, не з молодих, але віддається на полі в кожній грі, хоче бути першим, він заради команди готовий на все. Подає нам молодим приклад. Нам без нього важко налаштуватися морально, а коли він є, хочеться зробити зайвий підкат.

- А поговорімо про твою кар’єру. Хто залучив до футболу, привів до секції?

- Чесно так і не скажу. Почав ходити в ДЮСШ, просто подобалося копати м’ячика. Батьки були проти, хотіли щоб вчився. Але водночас розуміли, що важко мене відтягнути. І вони змирилися, а я пропускав науку мимо очей. Вже не без долі везіння до 16 років я грав за ДЮСШ у молодіжній першості Львівської області, щоправда, ні на що не розраховував.

- В останньому класі школи ти перейшов до «Львова», і виступав уже в чемпіонаті ДЮФЛУ. Як трапився той перехід?

- Мій знайомий запропонував в команду U-17 піти у «Львів». На той час я тренувався із дорослою командою на область, фізична форма була, та й морально був готовий до старших хлопців. Вирішив спробувати, ми якраз із Андрієм Чіхом прийшли в один день в команду. Зіграв три матчі і мене лишили на рік.

- Як тобі сам турнір – чемпіонат ДЮФЛУ? Круто було чи не дуже сподобалося?

- Я був приємно вражений, і команда прийняла добре. У нас все було добре, такі прості люди, добре мене прийняли, і на полі грали один за одного. В нашій зоні нам не було рівних, і «Карпати» обігравали, вийшли з першого місця, але там провалили і було не по результату.

- Що було після закінчення школи? Чому не потрапив до «Карпат», «Львова» чи якогось клубу із Західної України? А опинився аж в «Олександрії»?

- Вийшли із керівництвом неприємності. Зателефонували і були проблеми в «Александрії» із захисниками, і ми вирушили туди. Там багато людей поїхало, і я потрапив в число тих, кого взяли. Поталанило, бо команда була повністю укомплектована і не було вільних контрактів. То ми з моїм другом удвох на один контракт грали, на одну зарплату. Але ми на гроші не дивилися, тому що хотіли грати.

- Тренер Костиря муштрував? На вигляд - суворий дядько.

- Хтось, можливо, і не поважає його, інші поважають. Особисто я з повагою ставлюся. У нього своє бачення футболу, він як людина і тренер вмів поставити не те що кожну команду, він міг кожному гравцю донести, що робити на полі.

Я намагався все виконати, що він казав. Таких тренерів мало у нас в Україні, я набрався за той рік великого характеру. У Костирі можна навчитися бути гарною людиною і футболістом.

Фото: fclviv.com.ua


- Чому не залишився?

- Мене кликали в команду U-21, я підписав контракт, готувався до чемпіонату, але виникли сімейні проблеми. Тож розірвав контракт із клубом по своїй ініціативі. Мене тут у «Львові» чекали, і я вдячний, що відпустили з Олександрії без питань.

- «Львів» тоді ще виступав в аматорах, а ти не злякався, перейшов. Паралельно виступав і за «Львів» U-19? Цікаво було?

- Цікаво дуже не було, ми грали в аматорській лізі. І коли я приїхав із дубля, там вже мужики грали, і траплялося, через мої помилки нам забивали голи. Там в трьох матчах через мене забили два, три м’ячі.

А чемпіонат U-19 для нас то був слабкий рівень. Серйозних команд не було, в нашій зоні там з кількома командами можна було відчути емоції, а самої серйозності не було в чемпіонаті.

- Ви до фіналу чотирьох вийшли, але не виграли.

- Ми там поховали себе матчем, коли 4:0 вигравали, а закінчили 4:3, і там по забитим голам вирішували. Думали, в другому таймі ще заб’ємо, але все перевернулося і могли навіть внічию зіграти. Молоді пацани розслабилися і повірили зарано в успіх. Взяли звідти, до речі, воротаря і Кисленка у «Львів», вони зараз грають.

- Як тобі дебютний сезон серед професіоналів? Все подобається?

- Так, мені взагалі було цікаво першу і другу лігу по телевізору дивитися. Там багато боротьби, кожен має набратися мужності. В чемпіонаті U-19, та й у дублі такого немає. Подобається мені грати зі старшими людьми, при тому всьому ще й Кубок є. А це досвід.

 

Бліц

- Народився я в місті Комарне, це Львівська область, 40 км від Львова.

- Перший тренер - Володимир Іванович Шутяк.

- Із зарубіжних клубів подобається «Реал» (Мадрид), з дитинства вболіваю за нього. Захисник Серхіо Рамос був прикладом для мене. Як він заводить футболістів, таких потрібно пошукати!

- Мрія? Щоб десь конкретно заграти, то такої немає. А з дитинства є бажання заграти в УПЛ. І зараз такий чемпіонат, що там кожен може заграти, потрібно старатися.

 

Прес-служба ПФЛ

Премія "Золотий талант України" - інформаційний партнер ПФЛ України




Група Соц сети Група Соц сети Група Соц сети Магазин Вгору