Фото: ФК Полісся
Позаду перший історичний сезон, проведений у військових умовах. ПФЛ України висловлює щиру подяку Збройним силам України за можливість грати у футбол і радувати вболівальників позитивними емоціями. Саме завдяки нашим воїнам ми маємо можливість жити і займатися улюбленою грою мільйонів. Підсумовуючи минулий сезон, ПФЛ має честь повідомити, що, попри деякі зупинки через оголошену тривогу, були проведені всі матчі. До заключного туру в обох лігах тривала інтрига.
Ми вдячні всім клубам і їхнім керівникам, тренерам, гравцям, адміністративному складу за витримку і зусилля для подолання марафонської дистанції чемпіонату, яку ми всі разом пройшли на одному подиху.
Нам удалося уперше в історії організації залучити титульного партнера компанію VBET UA, яка протягом сезону була надійним партнером. Міжнародна компанія Select ухвалила рішення продовжити співпрацю з клубами ПФЛ на наступних три сезони в царині офіційного м'яча змагань. Ми всі разом змогли організувати системні трансляції на YouTube-каналі ПФЛ і обраних телеканалах із числа наших партнерів.
Тому в наступний сезон ми дивимося з оптимізмом, адже у сезоні 2023/24 запланована участь ще більшої кількості команд клубів, ніж це було у попередньому сезоні.
Сьогодні спільно з нашим інформаційним партнером порталом Sport Arena ми з гордістю представляємо до вашої уваги 33 найкращих футболістів минулого сезону VBET UA Перша.
1. Олег Кудрик (Полісся)
26 років – 20 матчів (1800 хвилин) – 11 пропущених м’ячів, 11 «сухих» матчів
Фото: ФК Полісся
Житомиряни пропустили менше всіх, достроково стали чемпіонами, а їхній основний воротар відіграв з мінімумом помилок (буквально одиничні випадки в осінній частині сезону та кілька грубих помилок навесні – всі без критичного впливу на результат). Кудрик – автор найбільш тривалої «сухої» серії поточного чемпіонату (648 хвилин – шість повних і дві часткових гри), яка тривала в вересні-листопаді.
2. Кирило Самойленко (ЛНЗ Черкаси)
22 роки – 19 матчів (1706 хвилин) – 11 пропущених м’ячів, 11 «сухих» матчів
Фото: fc-lnz.com
Молодий голкіпер для початку виграв конкуренцію в двох досвідчених одноклубників – на секундочку, фіналіста Ліги Європи (Шеліхов) і екс-воротаря збірної Азербайджану (Попович). Виявилося, що Самойленко – досить цілісний, як для свого молодого віку, воротар з хорошою антропометрією. Він немало виручав, але найбільше відзначився дуже похвальною стабільністю, якої сторонні спостерігачі явно не чекали від вчорашнього резервіста.
3. Назарій Федорівський (Оболонь)
27 років – 20 матчів (1800 хвилин) – 13 пропущених м’ячів, 9 «сухих» матчів
Фото: fc.obolon.ua
Колись після матчу з Шахтарем сам Луческу висловлював компліменти юному голкіперу, зараз Федорівського можна називати молодою легендою Оболоні. Видав досить рівний сезон, дуже сильно виступив у ключових протистояннях – згадуємо відбитий пенальті від Сидорова на першому етапі та топові матчі з Поліссям на другому. Виграв конкуренцію в досвідченого Кичака та кількох молодих талантів, включаючи Слуцького, який змушений був перейти в Кремінь.
Праві захисники
1. Євгеній Морозко (Полісся)
30 років – 20 матчів (1574 хвилини) – 1 гол, 2 асисти
Фото: ФК Полісся
Колишній вінгер у житомирян системно закриває місце флангового захисника. Це йому вдається непогано. Саме правий фланг у Полісся був більш стабільним і прогнозованим, а сам Морозко забив красивий штрафний – переможний м’яч у ворота Карпат, а також видав гольові передачі в матчах з Епіцентром і ЛНЗ та взяв участь на початкових стадіях ще трьох результативних атак. Нема рівних Євгенію і за кількістю кросів серед правофлангових оборонців.
2. Дмитро Фатєєв (Оболонь)
28 років – 20 матчів (1694 хвилини) – 1 гол, 2 асисти
Фото: ФК Оболонь
Досвідчений Фатєєв виявився своєчасним посиленням киян. Екс-захисник Зірки, Кривбасу та Лівого берега готовий був закрити відразу кілька різних позицій у захисті, але найкращі матчі провів саме праворуч – у притаманному йому амплуа. Крім активних дій на фланзі, Дмитро забив м’яч у ворота Карпат (вдома) та віддав гольові передачі в важливих протистояннях із СК Полтава та Кременем.
3. Ігор Солдат (ЛНЗ Черкаси)
32 роки – 20 матчів (1665 хвилин) – 1 гол, 3 асисти
Фото: fc-lnz.com
Ще один досвідчений універсал у нашому списку. Прибувши з Вереса, Солдат допоміг своїй новій команді закрити проблемну позицію. З поверненням Насонова також не загубився – адже може закрити відразу кілька позицій без втрати якості виконання. Забив надважливий м’яч, який приніс черкасцям вольову нічию на виїзді з Карпатами, а також віддав кілька результативних пасів (у матчах зі Скоруком, Гірником-Спортом і вдома з Карпатами).
Центральні захисники
1. Андрій Зінь (Нива)
22 роки – 19 матчів (1683 хвилини) – 3 голи
Фото: ФК Нива
Незважаючи навіть на травму, яка зіпсувала йому кінцівку сезону, Зінь – це велике враження та найбільший прогрес сезону серед оборонців Першої ліги. Переконливий біля своїх воріт, як у грі один в один, так і в верховій боротьбі. Вдало підключався на стандарти. Встигав із блокуванням (як і напарник Демчук). Зробив великий внесок у те, що Нива в складній конкуренції випередила Прикарпаття та пробилася в Чемпіонський раунд.
2. Ігор Дуць (Карпати)
29 років – 22 матчі (1980 хвилин) – 3 голи, 1 асист
Фото: ФК Карпати
Один із найбільш стабільних оборонців у сезоні – в трійці центрбеків львів’ян був лідером при будь-якій конфігурації, до того ж, добре керував грою Карпат. Завдяки довгим і середнім передачам, задавав вектор атакам. Виконав багато пасів безпосередньо на фінальну третину поля. Здорово підключався до чужих воріт. Із його трьох голів – всі дуже важливі в переможних матчах. В Івано-Франківську з Прикарпаттям відкрив рахунок на виїзді, в Чернівцях зрівняв наприкінці гри, в Демидові забив переможний. Дуць у числі тільки трьох гравців (поруч із воротарем Полтави Вічним і захисником Епіцентру Григоращуком), який всі 22 матчі сезону провів без замін.
3. Сергій Басов (Металург)
36 років – 19 матчів (1681 хвилина) – 1 гол, 1 асист
Фото: МФК Металург
Топовий сезон від ветерана, який після багатьох подорожей настільки вдало повернувся в клуб рідного міста. Басов, по-перше, переконливо виконував безпосередні обов’язки – в частині щільної гри з суперниками та боротьби за верхові м’ячі в команді йому, напевно, немає рівних до цих пір. До того ж, Сергій традиційно долучався на стандарти й відзначився кількома результативними діями. Зокрема, саме він забив переможний м’яч Епіцентру в передостанньому турі, важливість якого важко переоцінити.
Центральні захисники
1. Андрій Гітченко (Полісся)
38 років – 17 матчів (1498 хвилин) – 1 гол
Фото: ФК Полісся
Той випадок, коли точно не треба заглядати в паспорт: колишній лідер Олександрії, Арсеналу, Десни взяв на себе відповідальність і за житомирську оборону, провівши чемпіонський сезон на високому рівні. Гітченко добре взаємодіяв з будь-яким із напарників – хай то був Нестеров, Червак або навіть хтось із вимушено перелаштованих із інших ланок гравців. Коли Андрій травмувався наприкінці сезону, це відчутно відбилося на надійності захисту чемпіона. Як і належить гравцеві високого класу, Гітченко однаково сильно виконував різну роботу: відбирання та перехоплення, просування м’яча через пас, верхова та низова боротьба.
2. Максим Лопирьонок (ЛНЗ Черкаси)
28 років – 19 матчів (1620 хвилин) – 1 гол
Фото: ФК ЛНЗ
За один сезон ЛНЗ зазнав великих трансформацій у захисті – награно зовсім нового молодого воротаря, оновлені фланги, а от у центрі оборони Лопирьонок встиг створити дуети (однаково хороші!) зі старожилом команди Тарасенком і зимовим новачком Муравським. Другий результат за пропущеними м’ячами при такому великому оновленні всього захисного плацдарму – думаю, черкасці самі не до кінця розуміють, наскільки несподівано крутий це результат.
3. Максим Демчук (Нива)
24 роки – 20 матчів (1737 хвилин) – 1 гол, 1 асист
Фото: ФК Нива
Тернополяни, попри низький загальнокомандний вік і досвід, стали четвертими в усій Першій лізі за кількістю пропущених і другими в західній групі. Навіть у Чемпіонському раунді Нива зуміла гідно протистояти найсильнішим суперникам. Відзначаємо Демчука – при стрімкому прогресі Зіня не можна забувати, що Максим більш ніж гідно виступив у цьому сезоні. Практично рівний з Андрієм за багатьма показниками, за деякими (наприклад, перехоплення) навіть переважив. Допоміг команді утримати баланс у кінцівці, коли після травми Зіня утворив дует із правим захисником Хруставкою.
Ліві захисники
1. Давронбек Азізов (Кремінь)
22 роки – 19 матчів (1589 хвилин) – 4 голи, 3 асисти
Фото: ФК Кремінь
Фланги кременчуківців справили велике враження – при тій тактичній схемі, яка була, флангові півзахисники зміщувалися, діяли в стилістиці інсайдів, а от фулбеки отримували на свою відповідальність всю протяжність бровки. Азізов, як і Агапов на протилежному фланзі, справлявся з цією відповідальністю. Гравець із якісною лівою ногою здорово виконував стандарти як під удар, так під подачу, а також під час чемпіонату додав у ігрових підключеннях із завершенням атак (згадати гол Ниві).
2. Олександр Чернов (Оболонь)
20 років – 20 матчів (1498 хвилин) – 1 гол, 2 асисти
Фото: ФК Оболонь
Ми стараємося віддавати перевагу гравцям, які цілісно проводили весь сезон на одній базовій позиції. В випадку з цим гравцем робимо виняток, віддаючи належне особливій спортивній перспективності та новому прочитанню футбольного обдарування Чернова тренерським штабом Оболоні. Олександр взагалі починав нападником, за основною кваліфікацією – вінгер, у попередньому клубі (Волині) грав правого фулбека. В столичному клубі його розкрили в якості лівого захисника – на мою думку, навіть після підвищення в класі Чернов має перспективи на цій позиції, яку він освоїв без видимих проблем.
3. Євгеній Шевченко (Епіцентр)
27 років – 22 матчі (1894 хвилини) – 1 гол, 3 асисти
Фото: fcepicentr.com.ua
Влітку Шевченка розглядали навіть деякі клуби УПЛ, проте вийшло так, що після ВПК-Агро він опинився в Епіцентрі. В оновленій команді Шевченко став основним – другий за проведеним ігровим часом, один із тільки двох гравців Епіцентру, який взяв участь у всіх 22 матчах сезону. Відіграв важливу роль у тому, що Епіцентр пройшов у Чемпіонський раунд – забив переможний м’яч у ворота Карпат і двома асистами забезпечив важку вольову перемогу над Діназом у Демидові. На другому етапі всій команді вже було складніше, проте для майбутніх успіхів саме потрапляння в фінальну групу найкращих – це успіх.
Центральні півзахисники
1. Богдан Кушніренко (Полісся)
27 років – 20 матчів (1732 хвилини) – 7 голів
Фото: ФК Полісся
Житомирянам дуже пощастило з віковими гравцями – Огіря в опорній зоні, як Гітченко в обороні чи Грицук під нападником, виконував свою роботу бездоганно. Проте коли він травмувався на самому початку другого етапу й вибув на вирішальну частину сезону, саме Кушніренко взяв на себе керівну роль у півзахисті. Поруч із ним і молодий дебютант Крушинський, і юний місцевий талант Петрук почувалися впевненіше та справлялися з тим, щоб хоча б частково замінити лідера. Сам Богдан поруч із Огірею чи іншими одноклубниками грав чітко, агресивно, конкретно. Фірмова ознака – підключення на штрафні та виконання пенальті.
2. Амбросій Чачуа (Карпати)
29 років – 22 матчі (1248 хвилини) – 3 голи, 4 асисти
Фото: ФК Карпати
При специфічній схемі Тлумака роль центральних півзахисників вдвічі важливіша. Тим більше, поруч із Чачуа встигли пограти Ткачук, Приймак, Рябов, Бобко. Зі всіма Амбросій знаходив спільну мову, завжди лишався корисним і ефективним. Хтось із напарників був більше націленим на відбирання, руйнівну роботу, інші старалися більше займатися підготовчою роботою, вести атаки. Чачуа давав львів’янам баланс у середній лінії, якісну пасову роботу та різноплановість у завершенні та підіграші. Можна сказати, наявність такого гравця дозволяла витримувати всі випробування, яких зазнав півзахист Карпат.
3. Кирило Матвєєв (Кремінь)
21 рік – 20 матчів (1445 хвилин) – 3 голи, 2 асисти
Фото: ФК Кремінь
Багато молодих гравців прогресували у Локтіонова під час сезону. Серед них – Матвєєв. Уже взимку в недавнього друголігівця був реальний варіант у Прем’єр-лізі, він все ж залишився на Чемпіонський раунд і в підсумку став одним із найкращих за обсягами чорнової роботи – відбирання та підбирання, блокування, особливо перехоплення. Значно додав Кирило і в підключенні на стандарти, завдяки чому оформив п’ять результативних дій.
Праві півзахисники
1. Іван Тищенко (ЛНЗ Черкаси)
24 роки – 22 матчі (1635 хвилини) – 11 голів, 5 асистів
Фото: ФК ЛНЗ
У черкаській команді вистачало як досвідчених зірок групи атаки, так і породистих молодих гравців із якісною школою. Стати в такому оточенні найбільш результативним гравцем і найкращим за показником «гол+пас» ‒ це саме по собі серйозне досягнення. Тим більше, все в екс-півзахисника ВПК-Агро Тищенка могло скластися інакше – був варіант у нижчих лігах Великобританії, проте він залишився в ЛНЗ. Не прогадав: тільки додавав під час сезону, оформив 16 результативних дій і покривав великий простір, граючи на одній висоті з нападником, а інколи й безпосередньо в атаці.
2. Денис Кожанов (Карпати)
35 років – 21 матч (1375 хвилини) – 4 голи, 6 асистів
Фото: ФК Карпати
Не можна надивуватися Кожанову. Вік зовсім не владний над цим півзахисником – у Маріуполі, Волині, Минаї, Карпатах починаючи з Другої ліги, він все так же тягне команду, а не є для неї тягарем. Багато в чому сприяла і тактична схема Тлумака, яка дає на відкуп Денису весь правий фронт атаки. Та й його різноплановість, уміння оцінити ситуацію, пробити та підіграти, відіграли свою роль. Тепер попереду важке завдання – так само залишитися потрібним Маркевичу.
3. Артем Козак (Полісся)
25 років – 17 матчів (1266 хвилин) – 4 голи, 6 асистів
Фото: ФК Полісся
Незважаючи на те, що посеред сезону Козак пережив неприємну травму й пропустив чимало часу, він встиг зробити великий вклад у чемпіонство Полісся. 10 результативних дій свідчать про різносторонність – як уміння особисто пробити, так і видати розрізну, розумну передачу. Артем добре виконує стандарти та має здатність закрити відразу кілька позицій при різних тактичних схемах. При високій і якісній конкуренції після травми він швидко знайшов себе в тактичних побудовах житомирян.
Атакувальні півзахисники
1. Василь Грицук (Полісся)
35 років – 21 матч (1608 хвилин) – 8 голів, 5 асистів
Фото: ФК Полісся
Беззаперечний найкращий пенальтист чемпіонату – вісім голів із восьми спроб, в тому числі майстерні «паненки». Власник високого ігрового інтелекту, що дозволяє розпоряджатися м’ячем із найбільшою вигодою для команди – ніхто, так як Грицук, не може вистелити розрізну передачу або ж простим закиданням вивести прямо на воротаря одноклубника з глибини поля. Існує сучасна система оцінки задіяності гравця в комбінаційну гру – пасова робота в атаках. Так от, Василь серед найкращих гравців ліги в обох її проявах ‒ в підготовчій стадії та в завершальній фазі. Це означає, що Грицук є мозковим центром переможців турніру – він пропускав через себе більшість комбінацій житомирян.
2. Василь Цюцюра (Прикарпаття)
29 років – 20 матчів (1440 хвилин) – 7 голів, 5 асистів
Фото: fc.if.ua
Цього сезону травми завадили проявити себе з найкращого боку лідерам прикарпатців – Волошиновичу та Сондею, ще один провідний гравець старої школи (Оринчак) у підсумку перейшов у Діназ, не досягнувши бажаного результату з чергового повернення в рідний клуб. Успіх сезону – перемога в утішному турнірі, а також поступове розкриття молоді на чолі з Хомою та Стадником, стали можливими завдяки тому, що весь сезон залишався в грі Цюцюра. Саме Василь у багатьох матчах витягував івано-франківців, його 12 результативних дій – це рівно половина того, що набила вся команда за цілий сезон.
3. Ілля Скрипник (Буковина)
19 років – 18 матчів (1099 хвилин) – 4 голи, 5 асистів
Фото: ФК Буковина
Один із найбільш стрімко прогресуючих гравців чемпіонату – після академії Динамо та юнацької Ліги чемпіонів повернувся в рідний край і суттєво допоміг Буковині, яка до останнього боролася за перемогу в Групі на вибування. Скрипник діяв на місці лівого атакувального півзахисника в «голландській формації». Був корисним як у підіграші, так і в завершенні. Відзначимо, що, якби не травма, десь поруч був би інший великий талант чернівчан – Столяр. Але, як ми вже відзначали, травми суттєво заважали Буковині.
Ліві півзахисники
1. Віталій Груша (Оболонь)
29 років – 22 матчі (1621 хвилина) – 6 голів, 4 асисти
Фото: ФК Оболонь
Здавалося, після Агробізнесу Груші буде важко – він все-таки до волочиського клубу грав винятково на аматорському рівні, та й вважався важким для адаптації гравцем невизначеного амплуа. Проте й сам Віталій дуже тяжко працював, щоб відбутися в Оболоні, і тренерський штаб творчо підійшов до пошуку місця для Груші. Після тяжких проб і експериментів виявилося, що кияни знайшли хорошого флангового півзахисника – з добре поставленим ударом (Груша взагалі бив частіше за будь-кого в дивізіоні), з умінням завершити та підіграти, з вольовими якостями, на яких Віталій витягнув відразу кілька важливих матчів «пивоварів». Пряме підвищення в класі гравця з глибинного аматорського футболу – доказ правильності оболонської футбольної філософії.
2. Богдан Шмигельський (Скорук)
29 років – 22 матчі (1802 хвилини) – 6 голів, 6 асистів
Фото: ФК Скорук
Вінгери – окраса ФК Скорук. Шмигельський і Перебора на двох оформили 10 голів і 8 асистів. Обидва забивали прямими ударами з кутових. Обидва не проти виконати стандарт або ж за рахунок сольного проходу вирішити долю ігрового епізоду. Відзначаємо Шмигельського, в активі якого 2/3 із цих результативних дій. Богдан виступив із похвальною витонченістю та винахідливістю, його найкращі матчі в сезоні – це справжні бенефіси. На полі він вміє багато й не соромиться це демонструвати. Для команди з Нікопольщини це визначальний гравець.
3. Денис Янаков (Полісся)
24 роки – 19 матчів (1033 хвилини) – 6 голів, 3 асисти
Фото: ФК Полісся
У житомирян вінгери високого класу та з елітною школою ‒ Шастал, Вакула, Андрющенко, Козак на протилежному фланзі. Поряд із ними декому, як Морозку, Чередниченку та Шаповалу, навіть доводилося перекваліфікуватися на інші позиції. При такій конкуренції Янаков, який колись подавав надії в Динамо та Зорі, не міг розслабитися чи зіграти нижче можливостей. Оформив дев’ять результативних дій, грав ініціативно, швидко, з творчим підходом до складних ігрових завдань. Звісно, він може значно більше – в своєму віці це до сих пір не повністю реалізований гравець. Але якраз він, на відміну декого з конкурентів, точно матиме шанс проявити себе в УПЛ. Знову.
Нападники
1. Денис Галата (Кремінь)
22 роки – 17 матчів (1360 хвилин) – 11 голів, 4 асисти
Фото: fckremen.com.ua
Важкий вибір, тому що в цій трійці жоден гравець не провів цілісний сезон, як не дивно це звучить при таких переконливих індивідуальних показниках. Галата, зокрема, кілька турів пропустив через травму та в деяких матчах (особливо проти найсильніших суперників) опинився в тіні й нічим себе не проявив. Та все ж не можна не відзначити як його результативність, так і важливість для загальнокомандних дій. Граючи в відтяжці під Вівдичем, Куцем або Трофимюком, Денис міг розсудливо керувати атакувальними діями команди.
2. Олексій Сидоров (Металург)
22 роки – 22 матчі (1902 хвилини) – 11 голів, 2 асисти
Фото: МФК Металург
Ще один парадокс. Хороший, результативний гравець. Багато зробив для величезного успіху запоріжців, яким для них є четверте підсумкове місце та вихід у плей-офф при такій значній конкуренції. Проте все ж відзначимо декілька недоліків у грі Сидорова: бували відрізки по 3, 4 та навіть 6 турів поспіль, коли він ніяк не міг забити, не реалізував відразу три (!) пенальті, а також забив у власні ворота в матчі з Карпатами.
3. Дмитро Щербак (СК Полтава)
26 років – 16 матчів (1390 хвилин) – 6 голів, 7 асистів
Фото: СК Полтава
Граючи в відтяжці під Стрельцовим, Щербак винятково сильно відіграв весь час до травми, яка надовго вибила його з гри. Достатньо сказати, що Дмитро так і залишився найкращим асистентом чемпіонату та за системою «гол+пас» тривалий час був найкращим у всьому чемпіонаті – хоча СК Полтава проводила дебютний сезон у Першій лізі, не пробилася в чемпіонський раунд і навіть не змогла поборотися за перемогу в утішному турнірі. Якби не травма, безперечно Щербак був би вище в нашому рейтингу. Поки Ворскла награє легіонерів, імена яких ми інколи не встигаємо запам’ятати, Дмитро в полтавській команді так і не заграв, хоча довів свій рівень після повернення в головний клуб у своїй кар’єрі.
Нападники
1. Пилип Будківський (Полісся)
31 рік – 21 матч (1823 хвилини) – 14 голів, 3 асисти
Фото: ФК Полісся
Вже на старті сезону він вважався найдорожчим гравцем дивізіону – як за оціночною вартістю (біля 700 тисяч євро в немолодому віці), так і за інсайдерською інформацією про рівень зарплати. Це хтось інший ходив із короною на голові – Будківський систематично та послідовно виконував свої обов’язки. Справа не лише в тому, що він став найкращим бомбардиром сезону – роль Пилипа в командних побудовах Полісся ключова, він виконував величезні обсяги робіт на чужій половині поля, тримав у напруженні суперників і вигравав боротьбу за верхові м’ячі. Це дійсно найкращий форвард Першої ліги – і гравець безвідносно амплуа також.
2. Максим Гірний (Епіцентр)
22 роки – 21 матч (1566 хвилин) – 8 голів, 1 асист
Фото: ФК Епіцентр
Ще один приклад, коли для гравця сезон розділився на «до» та «після». Гірний на першому етапі – можливо, навіть найкращий нападник ліги поруч із Будківським. Гірний навесні, в Чемпіонському раунді, це лише один гол і нереалізований пенальті в матчі з ЛНЗ. Проте в цілому ми маємо справу з одним із найбільш яскравих молодих гравців ПФЛ. Дубль у матчі з рідними для нього Карпатами у Львові – це визначний сольний виступ Максима, та й в цілому, після яскравого виступу з МФА Мункач у Другій лізі, Гірний довів свій клас і на більш високому рівні, яким є Перша ліга.
3. Ігор Биковський (ФСК Маріуполь)
26 років – 18 матчів (919 хвилин) – 8 голів
Фото: ФСК Маріуполь
Тактична гнучкість азовців призвела до того, що того ж Биковського можна трактувати як гравця низки різних позицій – він міг зіграти в відтяжці, на місці вінгера, одним із двох нападників. Красноперов творчо підходив до тактичних схем, опрацьованих командою. Відповідно, Ігор теж мав можливість проявити різноплановість своїх можливостей. «Маріупольський Роббен» прославився особливо красивими голами – як дальніми ударами, так і точністю на виконання.
Пресслужба ПФЛ
