Чернігів програв шість матчів поспіль і в листопаді опинився на останньому місці, а матч против Гірника-Спорт мав величезне значення. Нападник «Тигрів» Павло Федосов видав перфоменс такого рівня, який за цю команду не проводив ще взагалі. Ще до перерви Павло ледве не забив після штрафного (воротар парирував його удар головою під поперечину), зате в кінцівці, зберігши фірмову швидкість, Федосов у двох необов’язкових моментах дограв до кінця й забив два несхожих, але гарно виконаних м’ячі.

Тож ПФЛ спільно із Sport Arena не мали сумнівів щодо лауреата. Герой 17 туру у Першій лізі Павло Федосов в ексклюзивному інтерв’ю Sport Arena поділився враженнями від довгоочікуваної перемоги Чернігова, а також пригадав різні моменти у своїй кар’єрі.

– Безумовно, таке визнання є дуже приємним для мене, адже воно мотивує працювати ще більше і досягати нових вершин, - сказав Федосов пресслжубі ПФЛ. - Намагатимуся принести якомога більше користі Чернігову.

– Чернігів до минулого туру шість матчів поспіль програв, хоча були досить непогані ігри. Наскільки складно було у цій затяжній програшній серії знаходити у собі мотивацію?

– У психологічному плані дуже непросто постійно програвати. Вважаю, що ми маємо бути вище у турнірній таблиці. Важливо, що ми не опускаємо руки, а навпаки, працюємо ще більше. Граємо за наших вболівальників, за рідне місто, за військових які нас захищають. Військовим зараз набагато складніше, тому не маємо права зневірюватися у власних силах.

Фото: ФК Чернігів

– Напередодні матчі з Гірником-Спорт у вашої команди були суттєві проблеми зі складом. Наскільки це впливало на гру колективу?

– Безумовно, у нас не така довга лава запасних, тому кожна втрата є болючою. Проте, був і позитив, адже повернувся після травми Андрій Лакеєнко, який зіграв дуже надійно у захисті і долучився до перемоги.

– Під час матчу було дуже холодно, тому такі погодні умови не могли не позначитися на нашій грі. Розуміли, що варто терпіти і чекати свого шансу. Були впевненими у власних силах і розраховували лише на перемогу. Щасливі, що досягнули бажаного результату. Було не так багато моментів, акцентували увагу насамперед на надійній грі у захисті. У другому таймі розуміли, що гра йде до забитого голу.

– Наприкінці зустрічі ваша швидкість і спритність допомогла команді здобути надважливу перемогу. Пригадайте епізоди з голами, які вийшли дійсно трудовими?

– Зіграв на своїх сильних якостях і приніс команді важливу перемогу. У цьому матчі собою задоволений, але безумовно, ще варто чимало працювати, щоб досягнути прогресу.

– Напевно, цю частину сезону ви не можете занести собі в актив? Розраховували на більшу кількість голів чи все ж це досить непоганий результат для вас?

– Завжди прагну забивати якомога більше, але підводить реалізація. Маю ще більше користі приносити команді, але на жаль, не все вдається. Працюватиму ще більше, щоб навесні грати краще і результативніше.

– На вашу думку, чого не вистачило Чернігову щоб досягнути кращого результату у цій частині сезону?

– У нас було багато травмованих гравців, і це не могло не позначитися на результатах. Також у деяких матчах фортуна була не на нашому боці, а інколи втрачати очки на останніх хвилинах. Важливо зробити правильні висновки з цих невдач.

– Насамперед варто відзначити перших тренерів, які кожному юному футболістові допомагають закласти фундамент. Працю дитячих тренерів не варто знецінювати.

– Ви є вихованцем ДЮСШ Юність, в складі якої грали з 2009 по 2013 роки. Що вам найбільше запам’яталося з того періоду? Можливо, грали разом з хлопцями які у майбутньому заявили про себе на всю Україну?

– На жаль, з наших вихованців ніхто не грає на найвищому рівні. Зараз у Чернігові грають ще четверо футболістів, з якими ми починали займатися у ДЮСШ Юність.

– У липні 2013 року ви спробували свої сили у київському Динамо, однак вже за два місяці перейшли до аматорського клубу ЮСБ. Чому все ж не вдалося закріпитися в іменитому клубі?

– Я просто був не готовий тоді грати на найвищому рівні. Не відповідав вимогам тренерів київського клубу. Не зміг проявити свої найкращі якості, але не опустив руки і продовжив працювати.

– Протягом 2014—2015 років зіграли у складі білоцерківського клубу Арсенал-Київщина 38 матчів та відзначилися 5 забитими м’ячами. Наскільки складно вам дався перехід до професіоналів та наскільки продуктивним вважаєте цей період?

– Жодних проблем у мене не було, адже вже був морально і фізично готовий до цього рівня. Вважаю, що цей період у кар’єрі був найбільш важливим для мене, адже мав змогу вирости у професіональному плані.

– На початку 2016 року перейшли до латвійської Риги на правах вільного агента, але зіграли всього чотири матчі. Чому цей закордонний вояж був наскільки коротким? Що не вийшло у вас у новій країні, в новому колективі?

– Не був готовий до життя у новій країні, сумував за домом. Також мені заважали мікротравми, але і сам у деяких моментах недопрацьовував. Якби тоді ставився до себе професіонально, то можливо досягнув би більшого у Ризі. Проте, це був для мене корисний досвід і зараз таких помилок не припускаюся.

– Ви разом з київським Арсеналом виграли Першу лігу. Кого із своїх колишніх партнерів по команді могли б відзначити? Наскільки потужний це був колектив?

– Це була дуже сильна команда зі згуртованим колективом. Насамперед можна відзначити гравців центра поля. Артем Старгородський, попри вік, демонстрував дуже солідний футбол. Це справжній професіонал, який завжди грає до кінця.

– Напевно, після чемпіонства у вас були зовсім інші плани? Можливо, були пропозиції від клубів УПЛ?

– Були розмови, а не конкретні пропозиції. На жаль, отримав травму хрестоподібних зв’язок, яка суттєво вплинула на мою кар’єру. Загалом у мене було чимало різноманітних травм. У складні моменти допомагали батьки та друзі.

– В якому клубі на вашу думку змогли по максимуму розкрити свій потенціал?

– Повністю ще не розкрив свій потенціал, але я прагну до цього. Були хороші миттєвості у кожній із команд, але максимально проявити себе так і не зміг. На це були об’єктивні і суб’єктивні причини. Своє останнє слово я ще точно не сказав.

– Ви зараз один із найбільш швидких футболістів ПФЛ. Наскільки ці якості допомагають вам бомбардиру?

– Безумовно, ці якості не можуть не допомагати мені. Намагаюся завжди грати на своїх сильних сторонах і вдосконалюватися від матчу до матчу.

– Ви у вільний час працюєте фітнес-тренером, наскільки нам відомо. Розкажіть про це?

– Зараз навчаюся на цю спеціальність, багато тренуюся у тренажерному залі. З’явилася можливість попрацювати фітнес-тренером і отримую від цього задоволення.

– Які цілі ставите перед собою на найближче майбутнє?

– Прагну працювати над собою і ставати сильнішим кожного дня. Рухаюся вперед до нових вершин.

БЛІЦ

• Народився у Чернігові
• Перший тренер – Микола Васильович Липовий
• Улюблений клуб – мадридський Реал
• Улюблений гравець – імпонує гра Беллінгема та Холланда. Намагаюся взяти щось корисне для себе від гри Холланда.
• Мета у футболі? Прагну грати на найвищому рівні, щоб у майбутньому стати як Варді.

Пресслужба ПФЛ