Фото: ФК Чернігів
Максим Сердюк є вихованцем школі Юності, закінчивши її у 2019 році. А його тренерами були Юрій Мелашенко та Сергій Бухонін, котрі свого часу запросили до Зернопрома Кирила Кривобороденка - нинішнього гравця Чернігова. На запрошення Валерія Чорного Максим перейшов до корюківського Авангарду, а потім при об’єднанні з ФК Чернігів опинився у складі вже цієї команди. Цікаво, що Максим зіграв за ФК Чернігів 76 матчів у ПФЛ, тобто лише одного матчу не вистачило, щоб зрівнятися з номером на спині – 77. На питання журналістів клубного журналу, чи повернеться Максим, щоб принаймні цей матч дограти, він із посмішкою відповів, що життя – є життя, і все можливо.
Цей перехід є важливим та знаковим. Максим проявив себе у складі ФК Чернігів, клуб отримав пропозицію з боку іншого клубу зі значно більшими можливостями та завданнями і відпустив гравця, давши йому дорогу та можливість професіонального зростання та вдосконалення майстерності. І це в дуже нелегкій турнірній ситуації перед матчами весни.
В Лівому Березі грає ще один колишній гравець Чернігова – Руслан Дедух. Руслан перейшов до киян транзитом через Калуш, Ниву Тернопіль та Гірник-Спорт. Граючи тоді за ЮСБ під керівництвом Вадима Постового, також, як і Максим, виділявся на полі тим, що не побоювався брати гру на себе, а також швидкими забіганнями та пересуваннями по полю. Тож, ймовірно, з Максимом складуть дует півзахисників у центрі поля.
Максим відвідав перше тренування Чернігова після зимової перерви в понеділок 29 січня. Наступного дня він вже мав бути в розташуванні нової команди. Скориставшись його присутністю медіаслужба чернігівчан поспілкувалася про його перехід до Лівого Берега:
- Після завершення осінньої частини чемпіонату до Валерія Чорного звернулись представники Лівого Берегу з пропозицією щодо мого трансферу. Ми сіли, подумали, вирішили, що це і для мого розвитку , і для клубу дуже перспективна пропозиція. Особисто довго не вагався, тому що це клуб з дуже високими задачами та можливостями; в ньому є все для кожного футболіста. Пропозиція щодо мене була одразу чітка та конкретна. Контракт я підписав на два роки. Завдання на весну – зробити все, щоб вийти в Прем’єр-Лігу. Для цього є 10 важливих матчів на весні.
- Номер, під котрим я грав у ФК Чернігів був зайнятим у новій команді, тому я обрав футболку з номером 79. Проживатиму на буду на базі, там є всі умови для цього. Колектив мене прийняв дуже добре, за це я дуже вдячний. Кожен може допомогти тобі в різних ситуаціях. Конкуренція дуже висока, на кожну позицію 2-3 футболіста. Є гравці, що пограли в вищих лігах своїх країн за кордоном: Андрій Якимів грав в Угорщині, Андрій Співаков в Литві.
- Звичайно, спілкувався і з Русланом Дедухом. Перші дні він мені сильно допомагав на базі, показував, де і що знаходиться, та й у тренувальному процесі підтримав мене на початку. Граючи за ФК Чернігів, матчі проти Лівого Берега були запеклими, та все це залишається на полі. Це нормальний процес, коли футболісти б’ються за престиж клубу, преміальні. Поза полем ми залишаємось такими ж людьми.
- Серед матчів, зіграних за ФК Чернігів мені, насамперед, згадується зустріч проти Кременя, де я зробив перший дубль у своїй професіональній кар’єрі. До активу занесу матч у Другій Лізі з Волинню-2, де я забив перший свій м’яч за ФК Чернігів та дебют у професіональному футболі – відчуття від гри з Рубіконом на виїзді (перемога 2:0) були дуже приємні; швидкості на полі були інші, футболісти більш майстерні.
- Хотів би висловити слова вдячності Валерію Чорному. Коли я став випускником Юності, він забрав мене одразу у дорослий футбол в корюківський Авангард. Дуже допомагав мені у тренувальному процесі, підказував; коли я щось робив не так, то він завжди підтримував мене. Завдяки цій людині я зрозумів, що таке дорослий футбол, у нас був дуже класний колектив, було багато досвідчених гравців.
Пресслужба ПФЛ за матеріалами ФК Чернігів
