Фото: ФК Карпати

«Сезон 2023/2024 у Першій лізі був не простим для «Карпат». Було багато емоцій. Головне, що поставлене завдання перед командою - вихід в УПЛ ми виконали. Єдине засмутило, що опинилися другими, а не першими.

Рівень Першої ліги у сезоні був високим. Кожна команда непогано була укомплектована. Також відзначу, що проти «Карпат» усі налаштовувалися, як на останню гру. Прохідних матчів у нас не було. Мабуть багато футболістів з команд суперників хотіли себе показати, щоб на них звернули увагу.

Щодо себе, то задоволений тим ігровим часом, який мені надавали тренера. Було приємно грати в парі з такими гравцями, як Владислав Бабогло, Богдан Порох, Богдан Векляк. Це професіонали. На мою думку конкуренції не потрібно боятися і в такому клубі, як «Карпати» повинно бути по два гравці на кожну позицію, адже це заставляє футболістів рости та вдосконалювати свою гру.

«Щодо команд, то можу відзначити «Епіцентр», якому ми поступилися в Кам’янець-Подільському. В чемпіонській групі хорошу гру демонстрував «Інгулець». Запам’ятався матч в гостях проти «Лівого Берега». Непросто було з «Маріуполем». По бійцівським якостях можу виділити «Вікторію». Та й «Полтаву» взяли з великими труднощами».

«Рік тому, коли переходив в «Карпати» дуже хотів тренуватися і грати під керівництвом Мирона Маркевича. Адже це фахівець з колосальним досвідом і хорошими футбольними здобутками. Тренування були цікавими. Відзначу, що Мирон Маркевич робив великий акцент на нашу психологію. Він завжди відзначав, що ми хорошого рівня футболісти, але повинні вміти себе налаштовувати і готуватися до гри».

«Грати на правах оренди не важко. Я розумів, що є професіоналом і намагався виконувати роботу на сто відсотків. Будучи гравцем «Карпат» на кожну гру виходив захищати кольори та емблему клубу з повною самовіддачею».

«Не просто було виходити грати проти «Металіста», адже там було чимало партнерів та друзів. Але такі були реалії. Ми навіть з Єгором Демченком сміялися, що головне не віддати передати комусь з гравців «Металіста».

«Однією з моїх мрій колись було підписати контракт з командою, де буде хороша тренувальна база. Саме це я отримав в «Карпатах». Спочатку не вірилось, звикав певний час. Але насправді це високий рівень для команди мати такі умови, де ти не лише можеш тренуватися, але й маєш можливість повноцінно відновлюватися».

«Другий номер на спині? Колись мій батько грав під цим номером, от я і вирішив теж собі взяти двійку. З цим номером грав у Вовчанську під керівництвом Андрія Березовчука, потім в «Металісті» і коли прийшов в «Карпати» теж вирішив нічого не змінювати. Також під другим номером за ФК «Тростянець» у Другій лізі грає мій рідний брат».

«Після кожного матчу «Карпат» чи «Тростянця» з братом обмінювалися враженнями про матчі. Говорили, як про помилки так і хороші дії на футбольному полі. Завжди намагаємося дивитися матчі, якщо наші ігри, звичайно, не співпадають в часі. Скажу чесно, що Юра більш талановитіший ніж я (сміється)».

«Багато хороших спогадів від уболівальників «Карпат». Була неймовірна підтримка. Добре, що людям дозволили відвідувати футбольні матчі. Також маю багато вражень від самого міста. Я дуже полюбив Львів, його вулички, кав’ярні…».

«Хочу відзначити нашу комунікацію з пресслужбою команди. Усе оперативно подавалося на сайті та в соцмережах. Маса гарних інтерв’ю та фото. І заслужено ПФЛ визнала карпатівські медіа найкращими».

«Я вдячний Андрію Березовчуку, який свого часу мене помітив і дав можливість заграти у Вовчанську. Ми з ним і досі контактуємо. Він зараз в Америці тренує дітей. А потім доля мене звела з Євгеном Красніковим та Олександром Кучером, які повірили в мене і я став футболістом професіоналом у «Металіст». Мабуть десь була доля везіння.».

«Незважаючи, що дуже люблю «Металіст» я хотів залишитися у Львові. Але тепер можна говорити, що склалося так, як є в дійсності і мені доведеться повернутися до харківського клубу. Моя угода з «Карпатами» завершується 30 червня.

Хочу щиро подякувати особисто Мирону Маркевичу та усій карпатівській родині, що був їх частиною і разом кували перемоги. «Карпати» назавжди залишаться у моєму серці».

«Моя рідна Харківщина зараз дуже страждає від воєнних дій. Особливо село Ізюмське та Борова, де мешкають мої рідні. Постійно тримаю зв'язок з батьками і дуже за них хвилююся. Тому вдячний збройним силам ЗСУ, що дають нам змогу грати футбол і переконаний, що ми переможемо лютого ворога».

Пресслужба ПФЛ за матеріалами ФК Металіст